Усміхнена мати із зволоженими очима Ніна Георгіївна Щербина проводжала свого сина, 19-річного токаря Щербину Володимира Олександровича на навчання до Каспійського вищого військово-морського училища і гадки не мала, що дає дорогу у великій світ майбутньому контр-адміралу, який продовжить справу свого батька, що загинув у 1941 році. Понад 30 років свого життя присвятив Володимир Олександрович захисту кордонів рідної вітчизни, підготовці морських спеціалістів, їх вихованню. А сьогодні у родинному колі контр-адмірала Щербини В.О. несподіване свято. Його приїхали поздоровити з Днем прикордонника його колишні вихованці Джаліндійської окремої бригади сторожових кораблів та катерів, які проживають в різних кінцях України та зміцнюють добробут країни. Це: Василь Бурим (м. Шостка), Олександр Завалій та Іван Онопрієнко (м. Суми), Михайло Корнієнко (м. Конотоп), Олексій Дацько (м.Новомосковськ).
І цікаво те, що переважна більшість колишніх підлеглих продовжили свою фахову діяльність, використовуючи набуті знання та уміння, які отримали при проходженні військової служби. У теплій, задушевній бесіді згадували сприятливо створені на той час нач.штабу Щербиною В.О. умови для проживання особливого складу : і матроське кафе, і вітамінізоване харчування , боротьбу за здоров’я кожного військовослужбовця , принципову вимогливість, батьківську підтримку командира під час навчання.
В цей день вітання йшли звідусіль: із Челябінська, Хабаровська, Владивостоку, Санкт-Петербургу, Дагестану. Разом з усіма в цей день ми шанували тих, хто своєю самовідданою ратною працею робить значний внесок у зміцненні безпеки країни, хто сумлінно виконує почесний конституційний обов’язок у лавах морської охорони Державної прикордонної служби України.
Як зірочки на шляху контр-адмірала Щербини В.О. хай засяють сьогодні і Керченська морська бригада, і Балаклава, і окремий дивізіон в Ялті, час відмірює їх життя. У Володимира Олександровича 6 онуків – всі хлопчики, хай золотий світ адміральских погонів та плідна праця дідуся-прикордонника продовжить морські традиції зважених поколінь.
Прощалися прикордонники стримано, притискуючи до грудей матроську бескозирку та гюйс, які зберігали всі ці 36 років, вклонялися прапору Державної прикордонної служби та зворушливо говорив Олександр Завалій: « Ми дякуємо, командире, Вам за те, що Ви зберегли нашу молодість, а зараз відновили наші сили для дітей та онуків».
Доречно сказати, що напередодні Дня прикордонника із російського полону повернулась офіцер Збройних Сил України народний депутат Надія Савченко. Твоє своєчасне повернення, Надю, на рідну землю вселяє надію на те, що ти разом з усіма нами, українцями по духу та крові зруйнуєш кордони між серцями народів різних держав. Хай запрацює Закон! Хай оберегом наших кордонів стане не надумана ворожнеча, а побудовані між серцями мости єднання, порозуміння, справедливості.
А 28 травня 2016 року в День прикордонника на старенькій дачі контр-адмірала Щербини В.О. дійсно з’явився міст добросердечності, порядності, великого порозуміння між народами різних держав. Хай таких мостів дружнього спілкування стане більше, хай вони міцніють, хай по них крокують змужнілі серця наших воїнів, наших дітей та онуків. Хай теплими будуть потиск рук, доброзичливий погляд, спільне вирішення проблем.
Від’їжджають прикордонники 1981-1988 року служби… А у контр-адмірала Щербини В.О. гуде, рясніє телефон. Вітають, шанують, надію мають, що виживемо понад усе, серця усіх б’ються в унісон: Кордон збереже, підтримає тільки Любов та велика повага один до одного.
Слава Україні!
Нікітченко-Щербина Таїсія – член правління Міжнародної благодійної організації «Козацький фонд «Альбатрос».