На пролісковому полі Березня граються маленькі діти – найкращі діти – найкращих батьків. Мудра природа голубить дітей ніжною білизною проліска, крихітним щастям, як поглядом батька, його ласкавими руками, а батька немає, він загинув за незалежність України. Поруч матері – 20-річна Ольга Сайчук – Єрмакова та 30-річна Тетяна Непоп, матері загиблих – Альона та Віра, а сьогодні свято – День 8-го Березня. Чотири жінки, чотири матері, а доля одна – втратили найкраще и плекають найцінніше – паростки своїх синів, які проростуть Добром та Злагодою, забуянять цвітом в українській державі.
В очах кожної із них не гіркота втраченого , а якась недосяжна сила, яка струмиться із очей ледве відчутними словами: «З тихою молитвою ми будемо жити далі, є справи більш вагомі, ніж плакати і вболівати, звалюючи на свої плечі всі тривоги та скорботи нинішнього часу. Вони хотіли втоптати нас в землю а мі виявилися насінням.»
Розумниця Марія та метушливий Дмитрик перебирають волосся бабусь та ніжно туляться до бабиних ніг, а з небесної вишини світлиною Любові дивляться на них їхні батьки: Євгеній Єрмаков та Костянтин Непоп. Життя продовжується і сьогоднішній день іще раз підтверджує те, що воля до життя наших жінок незбагненна: виховати, стати дороговказом , вивести своїх дітей у великій світ. Таких дітей не здолають ні біди, ні усілякі перешкоди.
Іще зимно на вулиці, а наші вправні господині вже готуються до весняного засіву, земля готується прийняти насіння. Чотири постаті з маленькими дітьми проводжають нас словами: «Хай квітне наша земля не тільки гарним врожаєм, а добрим людом, який цінує життя, береже кожну його хвилину.
А на даху будинку, в якому жив Євген Єрмаков, цілуються голуб та голубка. Сама Любов воркує та віщує: «діток збереже батьківська несхитність та материнська мужність», а ще Надія: «Надю! Не здавайся! У тебе ще так багато роботи в Україні!»
Никітченко-Щербина Таїсія Сергіївна – член правління.