З одинадцятої ранку 19 лютого 2016 року Майдан плакав квітками з усіх регіонів України, але то були сльози не розпачу, не відчаю за не збереженим інтелектом української держави, то було перехрестя, на якому об’єдналися нескорене минуле і згуртована прийдешня реальність.
Живими струмочками Майдан став наповнюватись людом, в очах якого світилось вогнище борця за долю України, юнацтво зі Львова зі своїм прапором, безліч перехожих віком від 17 до 70 років. Та в цьому натовпі виділялася постать славного військовослужбовця, який молився перед пам’ятником своїх побратимів з Яремчі, він залишився жити. На Майдан приїхав з АТО, щоб вклонитися та подякувати за збережене життя, я запитала: «Якою бачите Україну через 5 років?». «Єдиною, патріотичною, патріоти повинні бути при владі».
Повагом підходять військовослужбовці 25 батальйону «Київська Русь». Предко Ярослав Миколайович, Дзюба Володимир Петрович та військовослужбовець цього ж батальйону з позивним Гросс, вихідці з Дебальцевого 18 лютого. Щиру подяку вони передали побратимам з Вишгородщини та інших регіонів України, побажали щоб міцність та сила Духу допомогла їм далі йти по життю.
Ярослав Миколайович Предко зауважив, що зміни в державі, як і в організмі людини відбуваються, як революційним, так і еволюційним шляхом.
Дійсно життя два роки поспіль змінило нас, ми переконалися, що міст над морем змін ми перетнули, але побудувати дім на ньому ми не спроможні. Іноді морю треба дати розгойдатися, щоб воно викинуло на суходіл високі хвилі.
Мовчазним поглядом з фотографій Небесної Сотні дивляться на нас наші Герої, не з докором, не з недовірою, а з прагненням допомагати усвідомити: країна розвивається, вона стала відкритою для спілкування, вона відшліфовує кожен свій крок, який часто поєднується з необхідністю вистояти попри усе.
Вкотре запитую у тих що підходять: «Чого бажаєте тим, кого призовуть сьогодні, хто отримає зброю?». І знову чую: «Бути патріотами своєї держави, служити їй вірою та правдою».
Слова подяки висловлювали всі військовослужбовці волонтерам, вони линули із самого серця.
Невидимим шляхом зійшли Герої Небесної Сотні у небуття, спалахнули зірками, осяяли нам шлях для перемоги над тимчасовими негараздами.
Німим докором дивляться на нас Зураб Хурція, Михайло Жванець, Віктор Орленко, Сергій Нігоян, донеччани, козаки: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає».
Ми Українці маємо величезний скарб – поле душі нашої, яке ми обробляємо добром та злагодою все життя.
Всіх не перестріляють, багато зміниться, але потрібна нова ідеологія для всіх: братів, ворогів, найманців, яка не дозволить підвищити голос на брата, назвати його молодшим, підняти руку на те, що їм не належить.
Прокидайтеся, поки сонце зійде, роса очі виїсть.
Щедра, благословенна українська земля захистить нас і збереже заради нащадків і прийдешнього дня!
Щербина Таїсія Сергіївна – член правління.